Други славные

Энциклопедия про сверхъестественных существ, Ангелов, Демонов, пророков, а также сборник молитв и притч Сварожичи Николаева Мы пробудились! Probudilis.ru Русские народные сказки Твой Храм-Религии мира, Славянское язычество, Северная традиция, Нар.медицина, Амулеты, Талисманы и Обереги Січеславська громада Хран Сварги Светлая Русь Язычество Руси, славянская культура, история, обряды Язычество славян Скоро концерт Николая Емелина! Не пропусти Емелин Вечер!

Други славные

Баннер КСО 'Пламя Сварги' К Страннику Школа древнерусской воинской культуры «РУСИЧИ» Славяно Арийская Культура

Славянский календарь

Звідки пішла назва «Україна». Частина 2

Що ж до тих теорій, що назва Русь прийшла з варягами: «М. Грушевський розглядає ставлення справи у скандинавських сагах, які багато знають про Київ. У них ніколи не ототожнюють варягів з Руссю. Русь для них чужа земля. Східні джерела не ототожнюють Русь із скандинавами. Не ототожнювали й візантійські. Патріарх Фотій, з приводу нападу Русі на Царгород 860 року, називав їх росами або скіфами, а не варягами, яких греки добре знали».

Про спадковість державотворчої традиції та генетичної спадщини можна зазначити таке. У «Повісті временних літ» сказано: «В літо 6415. Іде Олег на греки, Ігоря оставив Києві, пішло же множество варяг, і словен, і чудь, і словені, і кривичи, і мерю, і деревляни, і радимичи, і поляни, і сівері, і в’ятичи, і хорвати, і дуліби, і тиверці, які є толковини: ці всі звуться од греків Велика Скуфь».

Грек Геродот у своїй IV книзі «Мельпомена», у якій описує нашу Вітчизну того періоду і називає, як і решта його співвітчизників, Скіфією, так пояснює назву «Скіфія»: «Геракл прибув до країни, яка тепер називається Скіфією (бо його там застала зима і морози)». Відповідно до цього, імовірно, грецькою «Скіфія» — це просто холодна або сувора країна.

Тобто греки не відділяли державу періоду опису Геродота та її населення від держави та населення майже через півтори тисячі років, року 6415 (907), для них Русь — це та ж Скіфія, тільки вже Велика, бо розташована вже на більш широкому просторі. Тобто Велика Скіфія та Велика Русь — ім’я нашої Вітчизни, але різними мовами. І так само скіфи та руси — один і той же народ. Костянтин Багрянородний у творі «Про управління імперією» зазначає: «Цей народ ми називаємо скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть русами».

«Великий київський князь Святослав означається Львом Дияконом, свідком русько-візантійської війни 970—971 рр., ватажком тавроскіфів. Візантійські джерела взагалі найчастіше називають русів таврами або тавроскіфами. За Іоаном Цецом етнонім руси синонімічний, тобто значеннєво тотожній етнонімові таври». До речі, за С. І. Наливайком Русь та Україна — «Країна Священної Корови / Країна Священного Бика», можна уточнити у даному контексті «Країна Священного Тура». Напевно, грецьке «тавр» тотожне руському «тур», що у свою чергу є якісною характеристикою воїна — яр-тур — сонячний (Божий) тур. Отже, скіфи, таври, тавроскіфи, гуни — це синоніми слів руси, русини. Поглянувши на історію нашу, можна з певністю сказати, що дух воїнства творив країну нашу.

Безмежні простори від Чорного до Білого моря з півдня на північ та від Вісли до Волги з заходу на схід були володіннями наших пращурів. До території Великої Русі, як то і належить в імперії, входили окрім наших руських етнічних земель, багато окупованих територій та країн, тобто колоній. Великий князь титулував себе імператорським «Наша світлість», запис у договорі, у рік 6420 (912).

Основою економічного розвитку імперії були війни.

Найпочеснішим заняттям була військова справа. Ахмед Ібн-Фадланд: «Я бачив Русів... Кожний з них нерозлучно носить при собі меч, ніж і сокиру». Ібн-Даст: «Як у кого з їх родиться син, він бере голий меч, кладе перед новонародженим і каже: «Не залишаю тобі в спадщину ніякого майна, матимеш тільки те, що здобудеш цим мечем». Вони відважні і хоробрі. Як нападають на інший народ, то доти не відступлять, доки не знищать цілком; гнетуть переможених і роблять їх невільниками». Ібн-Хаукаль: «Тепер не залишилось і сліду ані від Булгара, ані від Буртаса, ані від Хозара, бо Русь напала (знищила) всіх їх, забрала в них всі ті краї і привернула до себе». Патріарх Фотій, свідок облоги Царгороду Руссю в 865 р., так характеризує своїх ворогів русинів: «Народ суворий, без страху... Все руйнує, все нищить». Лев Диякон: «Народ войовничий, сильний, що нападають на всіх сусідів, — вони хоч і переможені, не віддаються в руки ворогів і якщо не сподіваються вирватись, встромляють собі в нутро меч і так себе забивають».

Величезні багатства приносили воїни з переможних походів, збагачуючи скарбницю Великої Русі та підвищуючи її добробут.

Особливо економічно вигідними були походи на грецьку Візантійську імперію. Яка практично була слабкою у військовому плані у порівнянні з Великою Руссю. «У 610 році об’єднаний флот Русі успішно здійснив облогу міста-фортеці Сапунь, а в 626 році штурмував столицю Візантії Константинополь».

Регулярні походи, пам’ять про найбільші з яких, іще свіжа у християнських літописах XII сторіччя. І навіть там описується велич дохристиянської Великої Русі та її переможні війни проти християнської Візантії. До речі, якщо пригадати «великих мореплавців» — греків, то про їх військово-морські походи на Велику Русь відомостей немає. «В літо 6415 (907). Похід на Константинополь та отримання у переможених греків контрибуції: «І зажадав Олег данини дати на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі по сорок мужів», тобто чисельний склад флоту — вісімдесят тисяч моряків та морської піхоти. Це означає, що тільки на рядовий склад було отримано контрибуції, якщо 12 гривень = 6 фунтів, а 1 фунт руський = 0,40951241 кг, то виходить 196565,9568 кг срібла, округлюємо = 197 тон. Але, крім того, подарунки великому князю, «златом та каменнями», а плюс добуте під час бойових дій? У цьому поході крім флоту була і кавалерія: «…поіде Олег на конях і на кораблях…», чисельність якої ми можемо припустити лише гіпотетично. Завершення походу — тріумфальне шестя армії-переможниці столицею імперії: «І прибув Олег до Києва, несучи золото, і паволоки, і овочі, і вина, і всяке узороччя. І прозвали Олега — “Віщий”».

І це лише один епізод з великої історії військово-економічного розвитку нашої Вітчизни. Тобто економічна міць Держави залежала напряму від кількості війська та його професійної підготовки — вміння вести війни. Війна давала і вигідні економічні договори, про які згадується в літописах.

Що ж стосується концепції, що основою життєдіяльності пращурів та економічного розвитку держави було мирне землеробство-«гречкосійство», то у літописах, що описують дохристиянський період історії Вітчизни, не вказано, що у таке то літо був великий врожай, а в таке то літо не вродило.

В літописах говориться: «У рік 6473 [965]. Рушив Святослав на Хозар. Одолів Святослав хозар і город їхній [столицю Ітіль], і [город] Білу Вежу взяв. І ясів переміг він, і касогів. У рік 6474 [966]. Переміг Святослав вятичів і данину на них наклав. У рік 6475 [967]. Рушив Святослав на Дунай на Болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у Переяславці, беручи данину з греків».

Цю тему можна продовжувати, та мета трохи інша. Лише зазначу, що «загадка» про широту русинсько-української душі, щедрість її, не є такою — це результат достатньо довгого періоду існування нації у абсолютно сприятливих для життя економічних та духовних умовах своєї великої держави. Побут визначає свідомість. Свідомість формує ментальність.

Отже, Візантія мала суворого, невмолимого ворога, на користь якого йшли значні економічні ресурси. Особливо гостро відчули греки близькість падіння імперії у 6479 році (971), коли великий князь Святослав з військом «за малим не дійшов до Цесарограда». І якби не загибель його у 6480 році...

Візантії треба було вирішувати проблему.

Для подолання Великої Русі греки вдалися до ідеологічної експансії у правлячих колах свого ворога. Справа увінчалась успіхом у 6496 році (988 році християнської ери) — великий князь Володимир зрадив Рідну Православну Віру пращурів та почав насаджувати чужоземну релігію — греко- ортодоксальне християнство у Великій Русі. Скромне «непомічання», замовчування, а то і приховування нищівної ролі християнства для культури та і самої державності Великої Русі, щонайменше дивує. Жорстокість та безкомпромісність у насадженні чужорідної для Великої Русі духовності була тотальною. Були знищені волхви — носії Звичаю Рідної Духовності. Крім того, було перекрито головне джерело надходження прибутку — припинились походи на єдиновірних тепер греків.

Втрата рідного світогляду на державному рівні створила передумови для розгортання міжусобиць. Хоча формально Русь іще залишалась єдиною державою, але ослаблення її стало суцільним. Кожне удільне князівство намагалося існувати уже не за рахунок інших держав, завойовуючи їх багатства, бо сил на те вже не було, а за рахунок такого ж слабкого брата. Століттями текли ріки братньої крові, освячені чужоземною молитвою.

Візантія тішилась — вона зняла з себе тягар спустошливих військових походів Великої Русі, а натомість отримала, як духовна метрополія, вигідне джерело надходження десятини. Полюс перетікання матеріального багатства змінився. На декілька століть Візантія продовжила своє існування, вигравши ідеологічну війну з Великою Руссю, поки не впала під ударами турків-османів. Але на той час Великої Русі вже не було.

Достоїнства чи недоліки певної ідеологічної концепції, світогляду, релігії, оцінюються рівнем принесення її носіями користі для суспільства та зростання могутності держави. Чим стало для Великої Русі християнство?

Арабський письменник Аль-Марвазі: «Коли руси навернулись до християнства, релігія притупила їхні мечі й зачинила їм двері військового заняття, і перейшли вони до трудового життя й бідності, і скоротилися у них засоби для існування».

«Русинам у боротьбі з ворогами сприяла «власна релігія, тобто ідеологія, за постулатами якої рабство прижиттєве людина відносить і на той світ, отже, кожен над усе цінував свободу, хоч би чого вона коштувала, — з прийняттям же християнства опір не міг не послабитись. Рабство на землі гарантувало страждальцям царство небесне»...

Андрій Клос. Ім’я Вітчизни. — Nікополь, 7511 (2003)

Далі буде...

 

Создаем проекты:

Други славные

Познавательный ресурс «Славянские имена» Живое слово Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-видання Княже Місто Світанкові роси. Народні ляльки, дерев'яні вироби, обереги... ПРАНАВЕДъ Любосвет : стать Человеком Культура славян Русская музыка

Други славные

Славянский Информационный Портал СВЕНТОВИТ Проект РОДобожие - Славяно-Арийская Культура - Наследие Предковъ. Радио Русич Русь Былинная, Русь Богов и Героев Русь Балтийская Международный творческий конкурс Святослав Хоробре Ведическая мастерская Социал-Патриоты Черноземья ДРЕВО - Община Русской Народной Веры в Латвии. Путь предков. НАСЛЕДИЕ http://www.zjiva-voda.do.am/ http://rod_vera.blog.tut.by/ Русская живопись Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Iзборник. Історія України IX-XVIII ст. Не лишайся осторонь! Завітай на Портал українців Донеччини - =НАША ХАТА= ”maidan.org.ua” Многое о «Душе», «Духе», «Совести» Славянский мир Славянское Язычество, - сайт создан в 1999 году, - старейший и крупнейший в сети Языческий ресурс, с 2010 года сайт работает в формате Родноверческой энциклопедии на движке википедии. Доспешня – место встречи странников КРАСНОЕ СЕЛО. НОВОСТИ. ФАКТЫ. КОММЕНТАРИИ. АНАЛИТИКА. - Goosha.Ru

Мы в сети

Читать dari_svet в Твиттере Читать darisvet в Facebook

Голосование

Нравится ли вам сайт?
 

Статистика

Яндекс.Метрика

Други славные

ПЕРУНОВ ОГОНЬ - бесплатная библиотека электронных CHM книг о древних славянских героях. Славянское фэнтази, исторические романы, художники-славянисты, былины, сказки. Ведический инфо-портал - www.vedu.forumbook.ru Древо - Общество Славянской культуры в Латвии Русская культура. Домоводство. Ремесла. Ярмарка мастеров Пища Ра – Древняя цивилизация Славяно-Ариев – возврат из забвения Общественное движение ВОЛНА 'Русич, прозри!'  Колокрыж Мы-кривичи Eruslan.net Славянское новостное сообщество Славянский портал Славянские родители Русский культурный центр Крыма РОДное радио - Аркона-ФМ Сва Слава. Родноверие (Язычество) в Самаре. Создан во славу Богов Родных, во благо Родины. Наша цель - развитие Родноверия в Самаре, восстановление Русской Идеи, сохранение Русской Культуры, борьба с негативным влиянием Запада. Сказы Велеса. Журнал Родноверие Дружина Рода