Други славные

Энциклопедия про сверхъестественных существ, Ангелов, Демонов, пророков, а также сборник молитв и притч Сварожичи Николаева Мы пробудились! Probudilis.ru Русские народные сказки Твой Храм-Религии мира, Славянское язычество, Северная традиция, Нар.медицина, Амулеты, Талисманы и Обереги Січеславська громада Хран Сварги Светлая Русь Язычество Руси, славянская культура, история, обряды Язычество славян Скоро концерт Николая Емелина! Не пропусти Емелин Вечер!

Други славные

Баннер КСО 'Пламя Сварги' К Страннику Школа древнерусской воинской культуры «РУСИЧИ» Славяно Арийская Культура

Славянский календарь

Звідки пішла назва «Україна». Частина 3

Досить круто зі зміною світогляду був змінений історичний розвиток нашої Вітчизни. Змінилась і геополітична ситуація, яка і стала предтечею виникнення нового геополітичного терміну «Україна».

Все лежить на поверхні.

Шукати назву «Україна» десь раніше періоду першої літописної згадки є марним. Історична ситуація, світогляд, слово, усе існує у тісній взаємодії. Завжди є причина та є наслідок.

Літописець, який писав літопис, чітко знав ту хронологічну межу, коли почала вживатись назва «Україна». До цього моменту, у цьому ж літописі, цим же автором, що описує історію Вітчизни детально з IX сторіччя, ще жодного разу не вживалось слово «Україна». Тобто до цього періоду воно не існувало. Причиною виникнення даної назви могли стати історичні події, які відбулися незадовго до зазначеного в літописі моменту, але настільки значні, що потягли за собою зміну світогляду відносно територіального устрою держави, і як наслідок — виникнення нового поняття. А назва «Україна» стала настільки широковживаною, що з певного моменту, відповідно до послідовності опису перебігу подій, посіла своє місце у літописі.

Г. Хоткевич в «Історії України» (1992) зазначає: «Вся наша земля називалася Руська земля. Слово «Україна» появляється трохи пізніше, і ми завжди вживали рівно два цих імені».

Назва «Україна» вперше згадується у «Літописі Руському»: «У рік 6695 (1187). У тім же поході розболівся Володимир Глібович недугою тяжкою, од якої він і скончався. І принесли його в город його Переяславль на носилицях, і тут преставився він, місяця квітня у вісімнадцятий день, і покладений був у церкві святого Михайла, і плакали по ньому всі переяславці.

Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і сильний у бою, і мужністю кріпкою відзначався, і всякими доброчесностями [був] сповнений. За ним же Україна багато потужила».

У цьому описі йде чітке розмежування — «плакали по ньому всі переяславці» та «за ним же Україна багато потужила». Тобто Україна вживається у розумінні, як щось значне у територіальному плані, уже загальнозрозуміле для усіх і загальновживане поняття, що не потребувало додаткових коментарів.

Що ж стало причиною виникнення назви?

На історичному передодні цієї літописної згадки міжусобиці досягають свого апогею. І ми маємо досить значну історичну подію. У 6677 році (1169) остаточно виборола собі незалежність північно-східна колонія Великої Русі, Суздальське князівство, напавши своїм військом, посланим князем Андрієм Боголюбським, на столицю метрополії — Київ: «Послав Андрій [Юрійович] сина свого Мстислава з полками своїми із Суздаля на київського князя на Мстислава на Ізяславича, — з ростовцями, і з володимирцями, і з суздальцями, і інших князів [послав] одинадцять, і [воєводу] Бориса Жидиславича» [«Літопис Руський»].

Київ був узятий. Удар був нанесений відчутний. У результаті цього почався остаточний занепад Великої Русі. І перестала Русь бути Великою державою.

До речі, Суздальська земля хоча і входила як колонія в імперію Велика Русь, але сама до Русі як такої відношення не мала. «Термін «Русь» не поширився на північні землі навіть тоді, коли Київська держава охопила їх. Року 1180 Суздальський літопис нотував: «иде князь Святослав... с половцями поганими, с черниговцы из Руси на Суздаль ратью». Року 1155 пише Іпатіївський літопис: «Юрій Володимирович... иде из Суздаля в Русь и приде Києву». Ще характеристичніший вираз того ж літопису стосовно столиці Суздальських земель — Володимира: до Володимира приходили купці «Из Царгорода, и от иних стран, из Русской землі и аче Латинин». Назви «Русь», «Рос» вживали виключно для позначення України. Року 1165 Новгородський літопис (третій) зазначає ще точніше: «ходи... в Русь, в Киев град» [Н. Полонська-Василенко. «Історія України», 1995]. Назва «Русь» стала синонімом Києва, оскільки була тісно пов’язана з Київщиною.

І як буває, коли від великої паляниці відрізають, урізають, украюють шматок, так і вдалося урізати, украяти Велику Русь, і стала Велика Русь «Украяною». З тих пір і є Украяна Русь, тобто урізана, уменшена, неповна, неціла, невелика.

Позиція підтверджується мовознавством.

Б. Грінченко у «Словарі української мови» подає: «Украяти, -раю, -єш, глагол. 1) Отрезать. Дружба ножа не має, нам хліба не вкрає. О. 1862. IV. 6. Я вкраяв би свого живого серця. К. ЦН 291. 2) Откроіть, отрєзать».

У «Практикумі з правопису української мови» зазначається: «Неозначена форма дієслова (Що робити? Що зробити?) завжди закінчується суфіксом -ти: думати, працювати, боротися, радіти». Неозначена форма дієслова (інфінітив).

Відбувається перехід дієслова украяти у дієприкметник украяна — Украяна Русь.

Близько до даного розуміння значення слова Україна підійшли П. Гороховський та С. Шелухін. «Отже, не «окраїна» якої-небудь чужоземної держави (Росії, Польщі), а «вкраяна», «украяна». Спочатку слово вживалося з наголосом на перше «а». Ненаголошене «я» з часом трансформувалося в «ї», і поступово утвердилася назва «Україна». «Назви Країна, Вкраїна, Україна, котрі вживаються в літописах як синоніми, походять від слів країна, вкраїна, україна. Слова країна, вкраїна, україна утворені від дієслова краяти, вкраяти, украяти. Як іменник промоїна — від промити, руїна — від руйнувати, вибоїна — від вибивати, окраїна — від окраяти». Так само і Україна — від украяти.

Найближче ж до пояснення даного розуміння слова «Україна» є О. Братко-Кутинський у «Феномені України»: «Так от, назву Україна дали нашій землі наші предки, нашою мовою... Природно, що не в розумінні окраїни... Цього слова та ще з таким значенням тоді не існувало. Воно уведено до української мови у XX столітті для її зближення з російською. Але в ті часи широко вживалось слово, яке живе й досі, це дієслово «украяти» («вкраяти»). Слово означало «виділити», «відірвати», «відокремити». І досі в українській мові існує вираз «вкраяти хліба» (тобто виділити, відокремити частину хліба). І досі існують слова «кравець», «краяти» сукню, «викроїти» годинку тощо... Але зовсім не в розумінні околиці, а в значенні виділення, відокремлення. Так само, як хліб, матерію або час, можна «украяти» землю.

Так само, як вкраяний хліб зветься окрайкою, украяна (тобто відокремлена від решти, виділена з-поміж інших) земля буде зватись Україною (Вкраїною). Ми й сьогодні вживаємо слово «країна», утворене від слова краяти, як загальну назву виокремлених із загалу земель. За своєю рідною землею зберігся термін — Україна (Вкраїна), з пізнішим переносом наголосу на «ї» — Україна. Однак у Шевченка часто зустрічаємо й первісний варіант наголосу: «Я так її люблю, мою Україну убогу…»

До бачення О. Братко-Кутинського треба додати суттєве доповнення і звернути увагу на те, що украяний, урізаний шматок від паляниці зветься окрайцем (або окрайкою, як зазначив О. Братко-Кутинський) звідкіля, і окраїна — частина від цілого, віддалена від центру, периферія, а решта від цілого без цього окрайця і є украяною паляницею. За аналогією те саме відбулося і з Великою Руссю, коли Суздальська окраїна («окраєць») украялась, «відокремилась», то вона, Велика Русь, стала відповідно Руссю украяною (урізаною) — Україною Руссю.

Наш народ має живе образне мислення і чітко відображує розвиток подій, та дає їм та їх наслідкам влучні назви-характеристики, як у даному випадку, одна з них, стала назвою залишеної без «окрайців» — околиць — колоній колись Великої Русі, тепер Україної Русі. Велика Русь без околиць стала — Україна Русь.

Можна зазначити, що Україна Русь (Русь яка? Україна), відповідне до подібних понять із тотожним питанням Біла Русь (Русь яка? Біла), Червона Русь (Русь яка? Червона), Галицько-Волинська Русь (Русь яка? Галицько- Волинська), Чорна Русь (Русь яка? Чорна).

Також відбулася трансформація назви країни Україна Русь в Україну.

Морфологічно-синтаксичним називається такий спосіб, при якому слово набуває нового значення внаслідок зміни синтаксичної функції і морфологічних ознак. Розглянемо речення: Україна Русь живе за давнім Звичаєм. Тут слово Україна називає ознаку країни (Русь) за якістю і відповідає на запитання: яка Русь? — Україна (це його лексичне значення), число і відмінок прикметника Україна залежить від числа і відмінка іменника Русь (це його морфологічні ознаки). Якщо опустити іменник Русь, то речення набуде такого вигляду: Україна живе за давнім Звичаєм. Тут слово Україна виконує вже іншу синтаксичну функцію — підмет речення (а не означення до іменника), воно набуло нових морфологічних ознак — стало іменником. Змінилося й лексичне значення слова Україна — тепер воно називає не ознаку, а країну, і відповідає на питання: що? — Україна. Отже, слово Україна набуло нового лексичного значення (назва країни, а не назва ознаки) внаслідок зміни синтаксичної функції (означення — предмет) і морфологічних ознак (прикметник — іменник).

І як уже зазначалось, Украяна «спочатку вживалося з наголосом на перше «а». Ненаголошене «я» з часом трансформувалося в «ї», і поступово утвердилася назва «Україна».

У наступний період відбувалось лише закріплення поняття «Україна Русь» або просто «Україна» або «Вкраїна».

«Для української мови характерне чергування голосних у, із короткими (не складотворними) у (графічно в), й. Наприклад: уміти — вміти. Поряд із звичайною формою Україна вживається Вкраїна. Чергування у–в можуть порушуватись, це залежить від ритму мови» [І. Тараненко. Українська мова, 1976].

Таким чином, словотворення та історичні події, які передували утворенню назви Україна, тісно пов’язані з деформацією світогляду Великої Русі — прийняттям чужинської релігії — християнства. В результаті чого відбувся занепад Держави, бо зі зміною світоглядових основ була вибита економічна платформа, що базувалась на зовнішній військовій експансії. Списування занепаду Великої Русі на татаро-монголів є лише приховуванням істинних причин. Коли прийшли татаро-монголи, руйнувати вже не було чого. Русь лежала в руїнах. Вона вже була розкраяна.

Андрій Клос. Ім’я Вітчизни. — Nікополь, 7511 (2003)

Далі буде...

 

Создаем проекты:

Други славные

Познавательный ресурс «Славянские имена» Живое слово Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-видання Княже Місто Світанкові роси. Народні ляльки, дерев'яні вироби, обереги... ПРАНАВЕДъ Любосвет : стать Человеком Культура славян Русская музыка

Други славные

Славянский Информационный Портал СВЕНТОВИТ Проект РОДобожие - Славяно-Арийская Культура - Наследие Предковъ. Радио Русич Русь Былинная, Русь Богов и Героев Русь Балтийская Международный творческий конкурс Святослав Хоробре Ведическая мастерская Социал-Патриоты Черноземья ДРЕВО - Община Русской Народной Веры в Латвии. Путь предков. НАСЛЕДИЕ http://www.zjiva-voda.do.am/ http://rod_vera.blog.tut.by/ Русская живопись Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Iзборник. Історія України IX-XVIII ст. Не лишайся осторонь! Завітай на Портал українців Донеччини - =НАША ХАТА= ”maidan.org.ua” Многое о «Душе», «Духе», «Совести» Славянский мир Славянское Язычество, - сайт создан в 1999 году, - старейший и крупнейший в сети Языческий ресурс, с 2010 года сайт работает в формате Родноверческой энциклопедии на движке википедии. Доспешня – место встречи странников КРАСНОЕ СЕЛО. НОВОСТИ. ФАКТЫ. КОММЕНТАРИИ. АНАЛИТИКА. - Goosha.Ru

Мы в сети

Читать dari_svet в Твиттере Читать darisvet в Facebook

Голосование

Нравится ли вам сайт?
 

Статистика

Яндекс.Метрика

Други славные

ПЕРУНОВ ОГОНЬ - бесплатная библиотека электронных CHM книг о древних славянских героях. Славянское фэнтази, исторические романы, художники-славянисты, былины, сказки. Ведический инфо-портал - www.vedu.forumbook.ru Древо - Общество Славянской культуры в Латвии Русская культура. Домоводство. Ремесла. Ярмарка мастеров Пища Ра – Древняя цивилизация Славяно-Ариев – возврат из забвения Общественное движение ВОЛНА 'Русич, прозри!'  Колокрыж Мы-кривичи Eruslan.net Славянское новостное сообщество Славянский портал Славянские родители Русский культурный центр Крыма РОДное радио - Аркона-ФМ Сва Слава. Родноверие (Язычество) в Самаре. Создан во славу Богов Родных, во благо Родины. Наша цель - развитие Родноверия в Самаре, восстановление Русской Идеи, сохранение Русской Культуры, борьба с негативным влиянием Запада. Сказы Велеса. Журнал Родноверие Дружина Рода