Лавка
Браслеты Бусы Гимны (молитвы) Календы Керамика Книги Кошели Мастер-классы Мечи Обереги Одежда Очелья СумкиСписок всех товаров |
|
Расширенный поиск |
|
Показать корзину | |
Ваша корзина пуста.
|
Поэзия
На ріці вавилонській |
Іван ФРАНКО
На старі теми Х
На рекахъ вавилонскихъ
там съдохомъ и плакахомъ…
На ріці вавилонській — і я там сидів,
На розбитий орган у розпуці глядів.
І ругався мені вавилонців собор:
«Заспівай нам що-небудь! Про Сіон! Про Табор!»
«Про Сіон? Про Табор? Їм вже честі нема.
На Таборі — пустель! На Сіоні — тюрма!
Лиш одну хіба пісню я вмію стару:
Я рабом уродився та рабом і умру!
Я на світ народився під свист батогів
Із невольника батька в землі ворогів.
І хилиться привик від дитинячих літ
І всміхаться до тих, що катують мій рід.
Мій учитель був пес, що на лапки стає,
І що лиже ту руку, яка його б’є.
І хоч зріс я, мов кедр, що вінчає Ліван,
Та душа в мні похила, повзка мов бур’ян.
І хоч часом, мов грім, гримне слово моє,
То се бляшаний гнів, що нікого не вб’є,
І хоч душу манить часом волі приваб,
Але кров моя — раб! Але мозок мій — раб!
Хоч я пут не ношу на руках, на ногах,
Але в нервах ношу все невільницький страх.
Хоч я вольним зовусь, а, як раб, спину гну
І свобідно в лице нікому не зирну.
Перед блазнем усяким корюся, брешу,
Вольне слово в душі, наче свічку гашу.
Хоч тружусь день і ніч, не доїм, не досплю,
А все чую, немов я на панськім роблю.
І хоч труд свій люблю, а все сіпа гачок:
Та прикутий до нього, мов раб до тачок.
Хоч добра доробивсь, та воно лиш тяжить,
Мов чуже для когось мушу я сторожить.
З ким в житті не зійдусь, все підляжу йому;
Так чи сяк вибирать — все найтяжче візьму!
І хоч часом в душі піднімається бунт,
Щоб із пут отрястись, Стати твердо на грунт, —
Ах, той се не той гнів, що шаблюку стиска,
Се лиш злоба низька і сердитість рабська.
Вавілонські жінки, відвернувшись ідіть
І на мене здивовано так не глядіть,
Щоб не впало прокляття моє на ваш плід,
Не прийшлось би раба привести вам на світ.
Вавілонські дівчата, минайте мене,
Хай мій вид співчуттям серце вам не торкне!
Щоби вам насудилась найтяжча судьба,
Найстрашніша клятьба – полюбити раба!»
|